Як йдеться в огляді Centre for Research on Energy and Clean Air (CREA), прискорений перехід металургії Китаю до більш «зеленого» виробництва здатен скоротити викиди галузі майже на 37% від пікового рівня до 2035 року. Аналітики пов’язують цей ефект насамперед із розширенням електросталеплавильних потужностей замість доменно-конвертерної моделі, яка все ще домінує в країні. Для глобального ринку це означає можливу зміну структури пропозиції сталі, підходів до декарбонізації та конкурентних переваг на експортних напрямках.
Що передбачає сценарій CREA для китайської металургії
За оцінками CREA, зниження викидів у китайській металургії в останні роки відбувалося переважно через слабший попит і скорочення виплавки, а не через повноцінну структурну декарбонізацію. У 2025 році виробництво сталі в Китаї вперше з 2020 року опустилося нижче 1 млрд т, зменшившись на 4,4% у річному вимірі після спаду на 1,4% роком раніше. Сукупно це дало скорочення викидів CO2 приблизно на 150 млн т, що, за оцінками аналітиків, перевищує ефект від чинних політичних заходів.
Водночас CREA наголошує, що країна не досягла визначеного «зеленого» орієнтира на 2025 рік, а наявні механізми фактично зберігають перевагу вуглеємного BF-BOF-виробництва. Якщо частка EAF у Китаї зросте до 15-20% до 2030 року, випуск сталі доменно-конвертерним способом може скоротитися на 80-120 млн т. Такий масштаб майже відповідає річному виробництву сталі в Японії та наближається до обсягів Індії, що підкреслює системний характер можливих змін.
Окремо CREA звертає увагу на фінансовий ефект трансформації. За сценарієм досягнення 20-відсоткової частки EAF до 2030 року прибуток сектору здатен зрости на суму до 220 млрд юанів, а співвідношення активів і зобов’язань знизиться до 60-62%. Це має значення з урахуванням того, що з 2020 по 2025 рік зобов’язання китайських металургійних компаній збільшилися більш ніж на 1 трлн юанів.
Вплив на ринок сталі та рішення від winox.ua
Для світового ринку сталі прискорення «зеленої» модернізації в Китаї може стати фактором подвійного впливу. З одного боку, слабкий внутрішній попит уже підштовхнув країну до різкого зростання експорту: з 54 млн т у 2020 році до 134 млн т у 2025-му, а частка Китаю у світовій торгівлі сталлю піднялася з 13,3% до 29,2%. З іншого боку, зростання частка низьковуглецевої сталі посилює конкурентоспроможність китайських виробників на тлі жорсткіших вуглецевих торговельних механізмів, зокрема CBAM у ЄС.
Для українських промислових споживачів і трейдерів це означає, що вимоги до походження, якості та вуглецевого профілю металопродукції будуть лише посилюватися. У такій ситуації winox.ua як постачальник металопрокату, нержавіючої сталі та кольорових металів орієнтується на роботу з перевіреними виробниками та пропонує сертифіковану продукцію, що відповідає сучасним стандартам промислового ринку. Такий підхід допомагає бізнесу краще керувати закупівлями в умовах, коли екологічні критерії дедалі сильніше впливають на вибір матеріалів і постачальників.
Додатковим сигналом для ринку є поточної виробнича динаміка. У січні-лютому 2026 року Китай скорочує виробництво сталі на 3,6% у річному обчисленні, до 160,3 млн т, тоді як випуск чавуну зменшується на 2,7%, а прокату — на 1,1%. Якщо цей тренд поєднається зі структурним зростанням EAF-потужностей, глобальний ланцюг постачання металу отримає нові цінові та якісні орієнтири.
Чому тема EAF і CBAM стає стратегічною
Перехід до електросталеплавильного виробництва вже виходить за межі суто екологічного порядку денного. Для експортерів сталі це питання доступу до ринків, де дедалі важливішими стають вуглецева прозорість, сертифікація та підтверджувана відповідність продукції новим регуляторним вимогам. Саме тому китайський сценарій, описаний CREA, уважно відстежують не лише виробники, а й компанії, що закуповують метал для машинобудування, будівництва та металообробки.
Для B2B-сегмента це означає необхідність довшого планування закупівель і більш уважного вибору постачальницької бази. Компанії, які вже зараз адаптують ланцюги постачання до майбутніх вимог CBAM і загальної декарбонізації, отримують кращу стійкість до регуляторних і цінових коливань. У цьому контексті ринок металопрокату поступово переходить від конкуренції лише за ціною до конкуренції за якістю, підтвердженим походженням і технологічною відповідністю.