Як повідомляє шостий щорічний звіт Global Energy Monitor, Індія формує понад 60% усіх нових потужностей доменного виробництва сталі у світі, незважаючи на посилення глобального тиску на скорочення викидів у металургії. За оцінками організації, у світі анонсовано або вже будується 319 млн т на рік нових доменних потужностей, що на 5% більше, ніж роком раніше. При цьому офіційні плани закриття охоплюють лише 141 млн т діючих потужностей, що створює передумови для чистого зростання доменного сегмента до 2035 року.
Обсяги нових проєктів і розрив між декарбонізацією та практикою
Global Energy Monitor зазначає, що додатково ще 80 млн т доменних потужностей у світі планують модернізувати або продовжити їхню експлуатацію через капітальні ремонти. У результаті глобальні доменні потужності можуть чисто зрости на 88 млн т до 2035 року, хоча галузь паралельно декларує курс на зниження вуглецевого сліду. Це свідчить про суттєвий розрив між стратегічними кліматичними цілями та реальними інвестиційними рішеннями в чорній металургії.
Індія залишається ключовим драйвером цього тренду, оскільки близько 93% нових потужностей із виробництва чавуну в країні базуються саме на доменній технології. Разом із Китаєм вона формує 86% усіх нових проєктів доменного виробництва у світі. Водночас лише 5% запланованих нових доменних потужностей в Індії вже перейшли у стадію фактичного будівництва, тому частина проєктів ще потенційно може бути переглянута на користь менш вуглеємних рішень.
За оцінками GEM, близько 88% викидів CO2 у сталеливарній галузі припадає на виробництво на базі вугілля, а сама сталева промисловість генерує приблизно 11% глобальних викидів вуглекислого газу. На цьому тлі просування низьковуглецевих технологій залишається повільним: частка електросталеплавильних потужностей у світі за рік зростає лише з 33% до 34%. У сегменті прямого відновлення заліза тільки 2% діючих потужностей використовують зелений водень як основний відновник.
Вплив на ринок сталі та рішення від winox.ua
Для глобального ринку сталі така динаміка означає, що доменна модель виробництва ще тривалий час зберігатиме вагомий вплив на цінову кон’юнктуру, структуру собівартості та вуглецеві ризики постачань. Для українських компаній це особливо важливо в контексті CBAM, адже конкурентоспроможність металопродукції дедалі більше залежить не лише від ціни, а й від походження металу, технології його виробництва та підтверджених екологічних параметрів. Відтак закупівельні стратегії бізнесу мають враховувати не тільки поточні котирування, а й довгострокові регуляторні витрати.
У цьому контексті winox.ua як постачальник металопрокату, нержавіючої сталі та кольорових металів допомагає промисловим клієнтам знижувати операційні ризики завдяки надійним поставкам і ретельному відбору сертифікованої продукції. На тлі посилення вимог до якості та простежуваності матеріалів компанія пропонує рішення, що відповідають сучасним стандартам промислового споживання. Для виробничих і монтажних підприємств це має практичне значення, оскільки стабільність специфікацій і документального супроводу стає дедалі важливішою частиною закупівель.
Зростання доменних потужностей в Азії також може впливати на глобальні торговельні потоки, зокрема на баланс пропозиції напівфабрикатів і прокату на експортних ринках. Якщо Індія реалізує плани зі збільшення сталеплавильних потужностей до 400 млн т до 2035/2036 фінансового року, конкуренція на зовнішніх ринках посилиться. За таких умов для споживачів металопродукції в Україні та Європі критично важливо працювати з постачальниками, які здатні забезпечити прогнозовану якість, своєчасне відвантаження та професійний підбір матеріалу під конкретні виробничі задачі.
Що означають плани Індії для міжнародної металургії
Згідно з проєктом урядової записки, для досягнення цілі у 400 млн т сталі Індії знадобляться капітальні інвестиції на рівні близько 17 трлн рупій, або $183,41 млрд. Крім того, країна прагне більш ніж удвічі наростити експорт сталі — до 20 млн т, а також зменшити залежність від імпорту коксівного вугілля до 80% із приблизно 90% нині. Це свідчить про довгострокову індустріальну стратегію, в якій розширення потужностей поєднується з прагненням зміцнити сировинну та зовнішньоторговельну стійкість.
Для світової металургії це означає продовження суперечливого періоду, коли розширення традиційного доменного виробництва відбувається паралельно з деклараціями про декарбонізацію. Ключовим питанням найближчих років стане швидкість переходу від вуглеємних технологій до електродугових печей, DRI та використання низьковуглецевих відновників. Саме ця швидкість визначатиме майбутню структуру витрат, інвестицій і конкурентних переваг на глобальному ринку сталі.